Щира подяка за незабутні хвилини, за цікаві пригоди, за справжні емоції, які принесла година квесту викладачів кафедри теорії та методик дошкільної освіти зі студентам першого курсу ОП Дошкільна освіта. Логопедія.
Тому що: 😛 😛 😛
😛 Виростаючи, люди часто із сумом згадують про свої дитячі забави, про радощі ігор, які вони добровільно залишили в минулому. Вони впевнені, що дорослим гратися не личить і що вік вимагає бути серйозними. Стюарт Браун — лікар, психіатр, який спеціалізується на дослідженнях впливу гри на життя людини, неодноразово помічав, що коли він починає говорити про ігри дітей, розмова часто переходить на гру в житті їхніх батьків. Він використовує ігрову терапію, допомагаючи людям із клінічною депресією, консультує представників бізнесу щодо підвищення залученості співробітників і поліпшення робочої атмосфери та дає поради батькам, які хочуть, щоб їхні діти грали в здорові ігри. Під час своїх досліджень він виявив, що гра — це один із найважливіших чинників повноцінного та щасливого життя і що часто, щоби поліпшити самопочуття, людям достатньо згадати, що таке гра, і зробити її частиною повсякденного життя, відновивши свою «ігрову історію». Гра не тільки допомагає поліпшити самопочуття, вона необхідна для підтримання стосунків з іншими людьми та для розвитку інновацій. В основі всієї нашої культури лежить гра.
😛 Гра споріднена з первісним інстинктом, за висловом автора, вона «передсвідома й довербальна», це одна з біологічних основ життя.
😛 Щоб зрозуміти важливість гри для людини уявіть, який би вигляд мав світ без гри. Це був би не тільки світ без дитячих ігор і пустощів, а і світ без книжок, спорту, фільмів, музики, усього мистецтва. У ньому не було б флірту, гумору, уяви. Це було б напрочуд сіре і мляве місце. Браун розглядає гру в широкому сенсі — як те, що підіймає людей над прозою життя. Він порівнює її з киснем — гра всюди, але найчастіше її не помічають і не цінують, поки не позбудуться.
😛 Часто в дорослому віці люди перестають гратися, і гра починає асоціюватися в них із почуттям провини — з марною тратою часу або навіть гріхом. Вони вважають, що мають залишитися лише продуктивні й організовані заняття, які приносять вимірювану користь — допомагають заробити грошей, виділитися серед конкурентів, просунутися кар’єрою. Іноді гра йде із життя через турботи, які навалюються на людину. Хтось може сказати, що доросле життя ставить зовсім інші виклики та завдання і що грі в ньому не місце. Це хибна думка. Хороша гра стає каталізатором позитивних змін у житті навіть у невеликих кількостях. Вона зовсім не шкодить продуктивності, а навпаки, додає енергії.
🙂 😛 😎 😉 😀
